Театрализованное представление
«От страницы к странице»
Декорации: Книга-раскладушка, сачок, балалайка, трость, печка, нарисованная на листе ватмана; магнитофон.
Действующие лица:
Сказочник, Незнайка, дядя Степа, Емеля, Барон Мюнхгаузен, Вини Пух, Пятачок.
Перед началом представления звучат песни из мультфильмов.
Сказочник: Сияет огнями дворец, словно в сказке,
На каждом шагу чудеса из чудес,
Здесь Золушка, Гномы и Белоснежка
И сказочный, полный загадками лес.
Гостям всегда мы очень рады,
Вас ждут веселье, шутки, смех,
Ждут и особые награды.
Смекалка принесет успех.
Кто в сказке в гости постучится,
Чудес немало встретит в ней,
Гуляют в сказке небылицы,
И волшебства немало в ней.
Кот Лукоморьич очень щедрый,
Но и загадки непросты.
Кто отгадает самый первый,
Получит лучшие призы.
Занавес открывается, на сцене большая книжка – ширма.
Сказочник: Давайте любимые книжки откроем
И снова пойдем от страницы к странице:
Всегда ведь приятно с любимым героем
Опять повстречаться, сильней подружиться.
Итак, начинаем.
Кто первый? Незнайка.
Ты прячешься, что ли? А ну выходи.
Из книжки своей давай вылезай-ка.
Ты книжек-то сам не читаешь, поди?
Сказочник переворачивает страницу книжки-раскладушки. Звучит песня «Про кузнечика». Появляется Незнайка с большим сачком в руке.
Незнайка: Кто сказал такую бяку:
«Не читал Незнайка книг?»
Это враки, просто враки –
Заявляю напримик.
Я читаю без запинки
Десять тысяч книжек в год
От картинки до картинки,
А потом наоборот.
А про дедушку Мазая
Я запомнил с детских лет:
Он, в трамвай залезая.
Забывал купить билет.
Швей с Атосом – два шпиона –
Поднимали якоря.
Разводили шампиньоны
Тридцать три богатыря.
Сказочник: о Незнайке скажем кратко:
Он читает кое-как.
Ну, а там, где нет порядка,
Что бывает?
КА-вар-дак.
Нам порядок всюду нужен,
Без него никак нельзя.
Кто у нас с порядком дружен?
Ну-ка, думайте, друзья.
Сказочник переворачивает страницу книжки.
Появляется дядя Степа в милицейской форме и с палочкой регулировщика.
Дядя Степа: Не люблю речей я длинных,
Буду очень краток,
Но замечу: все должны мы
Соблюдать порядок.
И на улице, и дома,
И в театре, и кино,
И в лесу, и в гастрономе –
Где бы ни был, все равно.
Ротозею, недотепе
Я свищу упрямо:
«Ну, куда же ты попал
Под колеса прямо!»
По дороге недотепа.
Я кричу машины: «Машины стоп!»
Очень нужен дядя Степа
Для подобных недотеп.
Сказочник листает книгу под сказочную музыку.
Сказочник: Со страниц мелькают лица –
Мы читаем все подряд.
Три страницы про жар-птицу.
Две страницы про зверят.
Появляются Вини Пух и Пятачок они поют:
Куда идем мы с Пятачком
Большой, большой секрет,
И не расскажем мы о нем,
И нет, и нет, и нет.
Друзей нам забывать нельзя –
Мы это твердо знаем,
Сегодня с самого утра
Друзей мы навещаем.
Дядя Степа: Стоп! Путь закрыт.
Вини Пух: А нам преграды не страшны.
Всегда глядим мы в оба.
Мы с Пятачком вдвоем прошли
Огонь, трубу и воду.
Дядя Степа: А почему это вы с раннего утра ходите в гости?
Вини Пух: Кто ходит в гости по утрам,
Тот поступает мудро.
Пурум-пурум, пурум-пурум,
На то оно и утро.
Пятачок: Мы очень любим, ходить в гости.
Сказочник: Тогда оставайтесь, погостите на нашем празднике.
Вини Пух: А вареньем угощать будут?
Сказочник: Будут угощать…
Дядя Степа: Подожди, Вини Пух, не спеши. Будут угощать только не вареньем, а загадками.
У отца был мальчик странный,
Необычный – деревянный.
Но любил папаша сына
Шалунишку… (Буратино)
Всех на свете он добрей.
Лечит он больных зверей.
И однажды бегемота
Вытащил он из болота.
Он известен знаменит
Это доктор… ( Айболит)
Сказочник: Плывут угрюмые века,
Плывут как в небе облака.
Спешат, бегут за годом год,
А сказка – на тебе – живет.
Когда и кто ее сложил
В своей избушке где-то –
И самый старый сторожил
Не даст тебе ответа.
И про зверей, и про царей,
И что на свете было –
Все сказка в памяти своей
Нам с вами сохранила.
Она живет в любом дому
И странствует по странам.
А почему?
Да потому,
Что без нее нельзя нам.
Звучит сказочная музыка. Выезжает Емеля на печи.
Емеля: Ой, как было у царя, у царя Гороха
Не поймешь, где хорошо, а где плохо.
Уж как доченька была Несмеяна,
Слезы горькие лила как из крана.
Все ревела целый день как белуга
Галки дохли на лету с перепугу.
А на русской, на печи
Жаром пышут кирпичи.
Во Горохову столицу
На печи Емеля мчится
Балалаечка звенит.
Незнайка: Тормози лаптей.
Здорово, Емеля,
Чья нынче неделя?
Емеля: Здравствуй, Незнайка.
Здравствуйте, детишки.
Я сегодня спешу
На праздник книжки
Вини Пух: А ты знаешь, Емелька,
Что праздник у нас сказочный?
Емеля: Знамо дело. Кругом чудеса, а чудеса только в сказках бывают.
В это время Незнайка влез на печь.
Емеля: А ну слезай, отседова
Да не в свои сани не садись.
Полежу да на ваше веселье погляжу.
Дядя Степа: Мы ждем гостей на большой праздник.
Емеля: Вот и я подожду.
Мне не к спеху.
Полежу, погляжу
На потеху.
Дядя Степа: Волшебников – мы знаем точно – нет,
Но в книжках волшебство еще таится.
Похвалят вдруг читателя страницы
И унесут назад на сотни лет.
Садишься с книгой,
Лампа над столом…
И сразу вдруг куда-то улетаешь.
И не читаешь книгу о былом,
А сам бежишь, сражаешься, стреляешь.
Сказочник: Что делает писатель?
Сочиняет.
И выдумки ему не занимать.
Но в книжках так порой бывает,
Что и герой умеет «сочинять»,
Да как еще!
Заслушаешься сразу.
Откроет рот, промолвит только фразу
И чудеса – мы верим небылицам.
Герой чудаковат, но умен.
Да вот он сам шагает со страницы.
Знакомьтесь же:
Мюнхгаузен.
Барон.
Мюнхгаузен выезжает на своем «боевом коне»
Мюнхгаузен: Я признаться вам могу
И ни слова не солгу,
Всем без исключения –
У Мюнхгаузена нету,
Просто не было и нету
Дня без приключения.
Побывать недавно мне
Довелось и на луне.
Солнце светит – караул! –
Ну, просто нет спасенья.
И луну я повернул,
В сторону затмения.
Мне косматые медведи
Пляшут, аплодируя,
Потому что нет на свете,
Никого на целом свете
Нет меня правдивее.
Тпру-у-у! приехали.
Я по адресу попал?
Где тут книжный карнавал?
Пятачок: Нет, у нас тут не карнавал.
Ты, дядя, не туда попал.
Вини Пух: А вы не рассеянный
с улицы Бассейной?
Мюнхгаузен: Господа, не узнаете?
Я — Барон Мюнхгаузен.
Незнайка: Удивительный баран –
На коне и в шляпе.
Обязательно расскажу о нем
В нашем городе маленьких человечков.
Мюнхгаузен: Кто это посмел меня назвать бараном?
Я знаменитый барон Мюнхгаузен.
Вини Пух: Простите его, господин Барон,
Это Незнайка. Его поэтому так и зовут,
Что он ничего не знает.
Дядя Степа: Уважаемый Барон, может быть, вы нам расскажите что-нибудь забавное из вашего последнего путешествия? Мы с удовольствием вас послушаем.
Мюнхгаузен: Нет-нет. Я прибыл сюда, чтобы поблагодарить за приглашение. Через 20 минут я отправляюсь на необитаемый остров, вот только забыл, как он называется. По-моему, земля. Да, точно – Земля.
Вини-Пух: Простите, ведь земля – как раз то, на чем вы стоите.
Мюнхгаузен: Э-э-э, нет. Я стою на своих ногах, а до Земли еще придется ехать не один десяток миль. А если, любезный, вам захочется узнать о моем новом приключении, то вы должны будете прочесть книгу «Новые приключения Барона Мюнхгаузена». Прощайте господа!
Мюнхгаузен кланяется и уезжает на своем «белом коне»
Сказочник: Вот и встретились вы, ребята, со своими любимыми сказочными героями. Но я знаю, что вы все очень любите не только сказки, но и стихи, сами читаете их в школе на уроках. Давайте и сейчас вспомним с вами стихи и почитаем их.
Дети читают стихи.
Игры.
Дядя Степа: Живут в наших книжках далекие годы,
Лихие атаки, былые походы.
Пятачок: И с каждой страницы на подвиг и труд
Вперед за собою герои зовут.
Сказочник: И очень надеются эти герои:
Мы выйдем за ними в дорогу с тобой.
И что не открыто – с тобою откроем,
И что не построено – сами построим.
Емеля: До звезд долетим,
Все моря проплывем.
Все: И что б ни случилось – с пути не свернем.
Звучит музыка. Все герои сказок стоят рядом с книжкой – раскладушкой.
Сказочный стадион
Конкурс «Лиса Алиса и кот Базилио»
Что отличает этих персонажей сказки А. Толстого «Приключения Буратино»? Они умеют притворяться. Лиса, что она хромая; а кот, что он слепой. Участникам эстафеты придется изображать этих мошенников. На старте команды делятся на пары. Один в каждой паре лиса Алиса, другой — кот Базилио. Тот, кто изображает лису, сгибает в колени одну ногу и придерживает ее рукой, стоя, таким образом, на одной ноге. Участнику, изображающему кота завязывают глаза «Лиса» кладет свободную руку на плечи коту и по сигналу эта парочка преодолевает эстафетное расстояние, возвращается и передает эстафету следующему участнику.
Конкурс «Лягушка-путешественница»
Помните сказку, лягушка заставила уток взять в клювы палку, а сама, уцепившись за нее лапками, взлетела вместе со стаей. Два самых сильных участника из команды берут гимнастическую палку на плечи. Третий берется за палку руками, ноги отрывает от пола и оказывается таким образом «лягушкой-путешественницей». По сигналу все трое начинают движение вперед. Тому игроку, который висит на палке запрещается ногами касаться земли. Когда «утки» с «лягушкой» добегут до финиша, «лягушка» отцепляется, а два других участника возвращаются на старт, чтобы взять новую «лягушку». И так до тех пор, пока вся команда не окажется на финише.
Усний журнал
«Книга – джерело знань і мудрості»
Книга – одне з найбільших чудес, створеною людиною. З тих пір, як люди навчилися писати, свою всю мудрість вони довірили книгам. Книги відкривають нам світ, допомагають уявити минуле, заглянути в майбутнє
Шлях розвитку книги був довгим і складним. Який тільки матеріал не використовували люди для виготовлення книжок: глину, листя та кору дерева, шкіру тварин, бамбук, папірус, шовк.
Перші паперові книги з'явилися в Європі в ХІІІ ст. Їх довгий час писали від руки. Одна книга виготовлялася 5–7 років і коштувала дуже дорого.
У ХV ст. був винайдений спосіб друкувати книги. Перша друкована в Україні була видана Іваном Федоровим у 1574 році у Львові. Називалась вона "Апостол".
Довіряючи всі свої знання і досвід книгам, люди навчилися зберігати їх. Скарбницями книг називають бібліотеки. У перекладі з давньогрецької мови слово "бібліотека" означає приміщення, де зберігаються книги ("бібліо" – книга, "тека" – сховище). Бібліотеки з'явилися з незапам’ятних часів. Давні єгиптяни називали їх "аптеками для душі", тому, що книги робили людську душу благородною, а розум сильним. В Україні перша бібліотека з'явилася за часів Київської держави. Її створив князь Ярослав Мудрий у 1037 р.
Сьогодні ми не знаємо хто написав першу книжку, як вона називалася. Книга – унікальне, феноменальне творіння людства. Ми не можемо уявити своє життя без книги. Книги – наші постійні супутники. Книга – джерело знань для школяра, студента, кожної людини. Книга – наш найкращий порадник у всіх життєвих ситуаціях і для школяра, і для зрілого, досвідченого мужа. Недарма в народі кажуть: книга вчить як на світі жить; хто багато читає, той багато знає.
Скільки книг треба прочитати, щоб бути освіченим, розумним, мудрим, щоб пізнати світ? Цього ніхто не знає. Читати потрібно все життя. Вік живи, вік учись.
Читають книги навчаючись, здобуваючи знання, читають і в час відпочинку.
Любов до книги з дитинства і продовжується все життя. Гарну книжку часто читаємо багато разів і кожен раз знаходимо в ній щось нове, цікаве,
вражаюче. Такими книгами є Біблія, "Кобзар" Тараса Шевченка та багато інших – вони ніколи не старіють, не надоїдають. Вони – наші найперші порадники, друзі. Багато людей вважають книгу найкращим подарунком.
Отож, шануймо, бережімо, читаймо книги, бо у них мудрість, розум, знання людства, які створювалися впродовж тисячоліть. Книга – найбільший винахід людства.
Ким бути? Яким бути? На ці запитання дають відповідь книги.
Книга відкриває світ пізнання й сходження до одвічних життєдайних джерел цивілізації. Книги дарують нам цілющі зерна знань. Вони спонукають до творчого пошуку, прекрасних знахідок і відкриттів.
За всіх часів люди славили книгу. Як її тільки не називали: і джерелом мудрості, і цілителькою душі, сонячним сяйвом і рікою, що живить Всесвіт. Книга завжди ототожнювалась із світлом, яке, незважаючи ні на що, намагались загасити варвари, знищуючи книжкові скарби. Книга і сьогодні – важливе джерело знань.
Цікаво знати
– Основною формою занять у середньовічних університетах, школах було читання книг: викладач читав книжку й пояснював незрозумілі місця. Чому ж студенти не читали цих книжок самі? Тому, що книжки тоді в ще не друкувалися, а переписувалися. Такі книжки були дорогі й малодоступні, будь-хто їх читати не міг. Ось звідси й походить вислів "читати лекції". А книги тоді були не схожі на наші: вони писалися великими літерами, а тому були гігантського розм. Іру – до півметра і більше. Через вагу й розміри носити з собою таку книгу було майже неможливо. Коштували вони дорого, а щоб їх не вкрали, то часом доводилося прив’язувати їх до столу ланцюгами.
– Найдавнішою книгою України є Велесова книга – пам’ятка писемності ІХ століття. До найдавніших книг, творів написаних в Україні є "Слово о полку Ігоревім", Пересопницьке Євангеліє, "Київські глаголичні листки" та інші. Першою друкованою книгою, яку написав українець, була книжка (1483) вченого ХV ст. Юрія Дрогобича.
– Якби зібрати всі терміни з усіх галузей наук, то це був би "контейнер" на мільйон або навіть більше слів.
– Найвидатніші книги писалися на пергаменті. Це оброблені телячі шкури. Їх старанно вишкрябували з обох боків, вибілювали у вапні, натягали на раму, сушили, а потім обрізали – і виходив гладенький, тонкий і дуже міцний "папір". Пергамент був значно міцніший і не псувався так швидко, як
папір. В Україні користувалися ним до ХVII століття.
– Перші книги, видані сучасною українською мовою були: "Енеїда" І. Котляревського (1798), "Українські народні думи" (1834), записані М. Максимовичем, "Кобзар" Тараса Шевченка (1840) ...
– Творча спадщина видатного українського письменника, поета, публіциста, перекладача Івана Франка величезна – понад 130 томів (книг), проживши неповних 60 років. Надруковано поки що тільки 50 томів.
– Однією з найменших у світі книг вважається "Кобзар" Тараса Шевченка, створений українським мікро гравером Миколою Сядристим. Книжка має 12 сторінок, кожна з них 0,6 квадратних міліметра. Перегортати сторінки можна тільки загостреним кінчиком людського волоса. Книжка зшита павутинкою завтовшки 0,002 мм. Обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника. Її прикрашає портрет Тараса Шевченка, а також зображена хата, в якій він народився. На малесеньких листках через мікроскоп можна прочитати 75 рядків невмирущих поезій поета.
– Швидкість читання 160річної киянки Ірини Іванченко – 163333 слова за хвилину з повним засвоєнням прочитаного. Це досягнення офіційно зареєстровано в січні 1990 року. Дівчина проходила спеціальну підготовку в Київському "Центрі розвитку мозку". А неофіційний рекорд в швидкості читання – 416250 слів за хвилину – належить теж 16-річній киянці Євгенії Олексієнко (1989 р.). Тільки хвилину часу потрібно було дівчині щоб прочитати книжку середнього формату ... Зміст прочитаного вона переказує годинами, не пропускаючи найменших дрібниць.
Народ про книгу
Хочеш пізнати світ – читай книжки.
Мудра книжка – безцінний скарб.
Книга – джерело знань.
Книга – найкращий порадник.
Книга вчить, як на світі жить.
Хто багато читає, той багато знає.
Гарна, мудра книга як вірний друг.
Книга – найкращий подарунок.
Золото добувають із землі, а знання - із книг.
Хочеш багато знати – читай книжки.
Хто багато читає, той горе забуває.
Книжка – найдивовижніший винахід людства.
З молоду даремно час не чай, а книжки читай.
Хто багато читає, той швидко на ноги стає.
Як хочеш багато знати, то треба книжки читати.
Не на користь книжку читати, коли вершки лише хапати.
Видатні люди про книги
Хто полюбить книгу,
той далеко піде у своєму
розвитку. Книга рятує
душу від Здерев’яніння.
Тарас Шевченко
Книжки – це величезне багатство.
Володимир Сосюра.
Люди перестають мислити, коли перестають читати.
Д. Дідро
Життя без книг – це хата без вікна,
Д. Павличко
Серед книг, як і серед людей, можна потрапити в гарну і погану компанію.
К. Гельвецій
Читаючи в перший раз гарну книгу, ми переживаємо ті ж почуття, як і знайомство з новим другом. Знову прочитати вже прочитану книгу, значить знову побачити старого друга.
Вольтер
Сучасна людина знаходиться перед Гімалаями бібліотек в особі золотошукача, якій треба відшукати крупинки золота в масі піску.
С. Вавилов
... кращі з книг – ті, які дають більш за все поживи для роздумів, і при цьому на різні теми.
А. Франс
Книга – це духовний заповіт одного покоління іншому, порада вмираючого старця юнакові, який починає жити ...
О. Герцен
Твір, який читають має теперішнє; твір, який перечитують, - має майбутнє.
О. Дюма-син
Яке величезне багатство може бути в маленькій дібраній бібліотеці. Компанія наймудріших і найдостойніших людей, вибрана зі всіх цивілізованих країн світу на протязі тисяч років.
Р. Емерсон
Секрет всесвітнього вічного успіху книги в її правдивості.
О. Бальзак
... істинно вчені бувають не ті, що читають багато, але ті, що читають корисне.
Арістіпп
Книги – води (соти) і ріки, що переповнюють кожного.
Древньоруська мудрість
... якщо прочитаєш що-небудь, то із прочитаного запам’ятай собі головну думку. Так поступаю і я: з того, що я прочитав, я обов’язково що-небудь відзначу ...
Сенека
Друкувати книжки – це значить друкувати гроші.
Народна мудрість
Читання – ось найкраще навчання.
О. Пушкін
Книги – води ріки, що наповнюють кожного.
Давньоруська мудрість
| 
