На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців.
Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі                                                                                    
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.

На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квітне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.

                  

Вірю в Україну

(пісня)

Україна моя зустрічає світанок,
У промінні яснім усміхається день.
Барви рідного краю — як цвіт вишиванок,
Іх оспівую щиро словами пісень.

Із карпатських джерел я нап’юся свободи
І позичу краси у веснянім саду,
А за подвиги славні героїв народу
Поклонюся землі і подяку складу.

Приспів:

Сяє сонце волі
З Заходу до Сходу,
Вірю в добру долю
Рідного народу.
Колосяться ниви,
Вабить цвіт калини,
Вірю у щасливу
Долю України!

Слава краю мого, наче повість безкрая,
У серцях поколінь крізь століття луна.
Я вустами новітніх героїв співаю:
Україна єдина! Вона в нас одна!

                                                                           

Повертайся, солдате…

(пісня)

З молитвою про тебе засинаю,
Думки про тебе вдень і уночі,
Я навіть твого імені не знаю,
Хоча імен у тебе — тисячі.

Ти вистояв сьогодні у двобої,
Хоч гільзами засіяна земля…
В твоєму серці — найсильніша зброя,
Вона на перемогу окриля.

Приспів:

Тільки ти повертайся, солдате,
Мій по духу і прагненню брате!
Зупинивши війни чорний дим,
Повертайся додому живим!!!

Нехай тебе, солдате, надихає
Небесна Сотня сміло йти у бій.
Гаряче серце куля не здолає
І не злякає «граду» буревій.

Ти — у думках мільйонів українців,
Ти не один — з тобою земляки!
Повік не пануватимуть чужинці,
На цій землі, що з Божої руки!

 

Боротьба за свободу

Рідна ненько, Україно,
Що ж то коїться, скажи?
Що за лютий ворог нині
Хазяйнує на землі?

Там, на Сході, люди гинуть
І старі і молоді,
Дітлахи малі поволі
Виживають у війні.

Там зруйновані будинки,
Людські душі у пітьмі.
Там щодня літають «гради»
Зранку, вдень і уночі.

Луганчани й донеччани —
Наш український народ
Не дамо тебе ми скривдить
Двоголовому орлу.

Скільки наші українці
Паничам годили скрізь,
Піднялась з колін матуся
Самостійно стала жить.

І в залежність до Росії
Україна не піде,
Бо народ в країні вільний
Він свободу береже!

І наступить та хвилина —
Ми відстоїмо Донбас!
І заквітне Україна
Зачаровуючи нас!